Постригатися, га́юся, єшся, сов. в. постри́гтися, жу́ся, же́шся, гл.

1) Преимущ. въ сов. в. Постричься.

2) Постригаться, постричься въ монахи. Рудч. Чп. 212. В черниці постриглась. Шевч. 337. Не постригайся, бо літа загубиш, звінчайся з того, котру вірно любиш. Гол.

3) — у що. Сдѣлаться чѣмъ. В дурні… постригсь. Греб. 325.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 372.