Постригати, га́ю, єш, сов. в. постри́гти, жу́, же́ш, гл.

1) Стричь, остричь. Як її одягали, як постригали по хлоп’ячі, вона не пручалась. Кв.

2) Постригать, постричь (въ монахи). постригти в брехуни́ = Пошити в брехуни. Шевч. О. 1861. X. 9.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 372.