Постидитися, джуся, дишся, гл. Постыдиться. І на віки постидяться, що бідою веселяться. К. Псал. 83.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 370.