Постеля, лі, ж.

1) = Постіль. І я кровавыми сльозами не раз постелю омочу. Шевч. 379.

2) Божа постеля. Смертный одръ. Скоро його мати старая на божої постелі вздріла, на своє лице християнськеє хрест собі положила. Чуб. V. 850. Ум. Посте́лечка. Мет. 81.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 369.