Поспитати, та́ю, єш, гл.

1) Спросить. Та забула поспитати, чого їздив коло хати. Чуб. V. 1153.

2) = Покуштувати. А ви поспитайте борщу: по моєму наче дуже кислий. Черниг. у.

3) Испытать, испробовать. Поспитавши горя, чи не пошанується. О. 1861. X. 36.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 366.