Послідній, я, є.

1) Послѣдній. Дозволь мені хоч умиться на послідній дорозі. Рудч. Ск.

2) Худшій, плохой. Хиба ж таки я послідніший од усіх. Ном. № 2039. Ні сами послідня дівка в нашому селі так би не зробила. Кв.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 363.