Посилати, ла́ю, єш, гл. сов. в. післати и послати, шлю, шле́ш, гл.

1) Посылать, послать. Що-неділі до дівчини товариша посилав. Чуб. V. 377. Пішли дурня по раки, а він жаб наловить. Чуб. І. 249. Посилай, посилай, серденятко моє, частенькії листи. Мет. 24. Пошли, Боже, з неба чого нам треба. Ном. № 147.

2) Двигать, двинуть (рукою, ногою). Став він крадькома до хліба руку посилати. Мир. ХРВ. 33. Посилає вперед нога за ногою. Мир. ХРВ. 30.

3) — поклон. Кланяться, поклониться. У світлицю ввійшов, — низький поклон послав. АД. II. 5.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 359.