Посвітити, чу́, тиш, гл.

1) Посвѣтить. Посвіти пам. Шевч. 29. Тілом посвітити. Обнажить тѣло. Треба комусь спиною посвітити — кого-то будуть сѣчъ. Ком. Н. № 99. Волосом посвітити. О замужней женщинѣ: побыть безъ головного убора.

2) Зажечь (свѣчи, лампы). Свічі посвітила. Мил. 220.

3) Освѣтить. Ой брат сестру проводив, а місяць дорогу посвітив. Мет. 228.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 358.