Посвистати, щу, стиш, гл. Посвистать. Виїхав на улицю, посвистав, уже він своєї миленької не застав. Чуб. ІІІ. 219. Коло тебе нагаєчка посвище. Грин. ІІІ. 441.

2) Политься, ударить струей. Так кров і посвистала з руки. Радом. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 357.