Посварити, рю́, ри́ш, гл.

1) Поссориться. Вже козаки Хмельницького з ляхами барзо посварили. ЗОЮР. І. 224.

2) — кого́. Поссорить.

3) — кого. Сдѣлать кому выговоръ, выбранить кого. Треба його посварити, щоб звичайніший був. Його мати посварила, що в мене бував. Грин. III. 300.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 357.