Порода, ди, ж.

1) Родъ, поколѣніе, фамилія. Се чоловік хорошої породи. Їх уся порода хороша. Нѣжин. у.

2) Разрѣшеніе отъ бремени. Угор. В три дні по породі на панське ей гнали. Гол. II. 699.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 345.