Пора, ри, ж.

1) Время, пора. Як прийшла до його тая пора, шо вже йому треба бігти, то він так стогне. Грин. II. 137. У робочу пору. Стор. МПр. 67.

2) Возрастъ. дівчина на порі, у порі. Дѣвушка-невѣста. Росла, рост дівчинонька та й у порі стала. Зміев. у.

3) На таких порах бути. Быть беременной. Хиба ти вже забув, що покинув мене на таких порах? Чуб. II. 19.

4) Без пори. Преждевременно. Нив дуже горілку, та так без пори і вмер. Канев. у.

5) Употр. какъ нарѣчіе: пора. Та годі седіти, да пора летіти. Мет. 257.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 341.