Попідпірати, ра́ю, єш, гл. То-же, что и підперти, но во множествѣ. Попідпірав тин кілками, щоб не впав. Харьк.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 330.