Поправлятя, ля́ю, єш, сов. в. поправити, влю, виш, гл.

1) Поправлять, поправить, починить.

2) Направить лошадь. Коли це дивлюсь: світиться; я й поправив на те світло. Приїздю. Мнж. 130.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 335.