Попотіпати, па́ю, єш, гл.

1) Потрепать много (льна, конопли).

2) Поколотить, побить. Хиба який чорт попотіпа на досвітках. Лебед. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 335.