Попоп’ястися, пну́ся, пне́шся, гл. Много силиться, взобраться, добраться. Попом’явшись добренько, свого можна доп’ястись. О. 1862. І. 69.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 334.