Попонудити, джу́, диш, гл. Томиться много, тосковать. См. Нудити. Що я попотужила, що я світом попонудила. Г. Барв. 433.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 334.