Пополамати, ма́ю, єш, гл. Ломать много. Що я попотужила, що я попонудила, що я пополамала рук. Г. Барв. 433.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 334.