Попок, пка, м.

1) Ум. отъ піп.

2) = Жидок 2.

3) = Попичка. Вх. Пч. II. 13.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 333.