Попихач, ча, м. Человѣкъ, которымъ каждый помыкаетъ. Св. Л. 135. Ном. № 10688. Сирота Ярема, сирота убогий: ні сестри, ні брата; нікого нема! попихач жидівський, виріс у порогу. Шевч. 133. Ми, бач, теперечки тільки жіночі попихачі. Стор. МПр. 157.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 328.