Попильнувати, ну́ю, єш, гл.

1) Позаботиться, постараться. Попильнуй під старість дому. Котл. Од. 492.

2) Постеречь, присмотрѣть, наблюсть; бодрствовать нѣкоторое время. Ти, Симоне, не міг однієї години попильнувати. Єн. Мр. XIV. 37.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 327.