Поперти, пру, реш, гл.

1) Напереть. Прожогом вискочили козаки і поперли на ляхів. Стор. МПр. 122.

2) Побѣжать. Як почув се циган, як попре додому, і чобіт не набув. Драг. 192.

3) Швырнуть. Да з словом сим на їх поліном і попер. О. 1861. IV. 62.

4) Потащить. Шуліка ухопив курчя, а за ним потяглись угору і останні курчята з квочкою, бо звязані були міцно: так усіх і попер шуліка. Чуб. II. 529.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 327.