Попережати, жа́ю, єш, сов. в. попереди́ти, джу́, ди́ш, гл. Опережать, опередить. Скажіть ученикам, що попередить вас у Галилеї. Єв. Мр. XVI. 7. Батько… сам хоче одружитись, дак йому чудно попережати сина. Г. Барв. 538.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 323.