Попадя, ді, ж.
1) Попадья, жена священника. Уповала, мамцю, на керею, думала бути попадею. Мет. 237.
2) Рыба Rhodeus amarus. Вх. Пч. II. 20.
3) Въ свадебномъ обрядѣ: бутылка настоенной водки, которую (бутылку) мать невѣсты затыкаетъ пучкомъ калины и обвязываетъ красной ленточкой; попаді не трогаютъ до тѣхъ поръ, пока не пріѣдутъ отъ новобрачнаго дружки послѣ комори. МУЕ. III. 92. Ум. Попадька. Поглянув панотець на свою попадьку. Св. Л. 200.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 320.