Понижати, жа́ю, єш, сов. в. понизи́ти, жу́, зи́ш, гл.

1) Понижать, понизить. Понизив ясла. Лохв. у.

2) Унижать, унизить. Мнж. 173. К. Бай. 26. Вони рідного тата й неню не понижали. Полт. г. Ми ж тебе, Химочко, не понижаєм і святим Рожеством поздоровляєм. Чуб. III. 432.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 311.