Понаводити, джу, диш, гл. Навести (многихъ). Е, та ти тут не один, з тобою ще якісь п’яниці, понаводив уже! Чуб. І. 153.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 302.