Помісити, шу́, сиш, гл.

1) Помѣсить нѣкоторое время.

2) Смѣсить (тѣсто, глину — во множествѣ).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 297.