Помірний, а, е.

1) Въ пору, въ мѣру, какъ разъ. Мнж. 190.

2) Умѣренный. Херс. г. А я так небагацько бажала! моя молитва така помірна була. Левиц. І. 515.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 297.