Помінити, ню́, ни́ш, гл.

1) Обѣщать. Та вна мені помінила подарунок дати. ЕЗ. V. 146.

2) Загадать. Як зацвіте вишня на св. вечір — збудеться, на що помінила. О. 1861. XI. Св. 54.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 296.