I. Поминати, наю, єш, сов. в. пом’янути, ну, неш, гл.

1) Поминать, помянуть, упомянуть, назвать по имени. Хто мене пом’янув, щоб той не минув. Ном.

2) Поминать, помянуть (усопшаго). Чуб. V. 370. Хреста ніхто не поставить і не пом’яне. Шевч.

II. Поминати, на́ю, єш, сов. в. помину́ти, ну́, не́ш, гл. Проходить, проѣзжать, проѣхать и пр. мимо, миновать, минуть. Ми вже той хутір поминули. Зміев. у. Уже петрівочка поминає. Мил. 93.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 295 - 296.