Поляк, ка, м. Полякъ. До поляків не ходимо на жадну пораду. ЕЗ. V. 242. Ум. Поляченько, нѣсколько презрительно: полячок. Хвалилися поляченьки, що вни звоювали. АД. II. 39. Зріклисмося… і тих панків, тих полячків, котрії з нас жили. ЕЗ. V. 242.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 291.