Польовик, ка, м.

1) Житель полей, равнинъ.

2) Бѣсъ, живущій въ полѣ. Левч. 37.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 290.