Полатати, та́ю, єш, гл.

1) Починить, положить заплаты. Хлопець у свитині полатаній. Шевч. 176.

2) — боки. Побить, отколотить. Кийом боки полатали. Грин. III. 620.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 281.