Поламати, ма́ю, єш, гл.

1) Поломать, изломать. Санки поламаєш. Рудч. Ск. II. 6. Взяли мене, поламали і в пучечки пов’язали. Чуб. V. 538.

2) Нарушить, уничтожить. Знайшлися такі метці, що й громадську волю поламали. Мир. ХРВ. 222. Я стану або другою людиною, або поламаю віру. Левиц. І. 181.

3) Потревожить? Нащо ти мене із сна поламав? Черк. у. Не заснула, а тільки очі поламала. Сим. 185.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 281.