Про УКРЛІТ.ORG

покій

I. Покій, ко́ю, м. Покой, миръ. дати по́кій, дати чистий по́кій. Оставить въ покоѣ. Дай їй покій! Чуб. V. 273. Та дай мені чистий покій… Я не маю коли і в голову пошкрябатись. Св. Л. 202.

II. Покій, ко́ю, м. Комната. Прошу, серце, до покою, потворимо з тобою. Н. п. Та привели Бондарівну в покої високі. Грин. III. 614. А пани все по покоях ходять. МВ. (О. 1862. III. 54). Ум. Поно́їк, покійчик. За тим покойом є покійник. Драг. 307.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 271.

вгору