Покута, ти, ж.

1) Покаяніе. Де гріх, там і покута. Ном. № 124.

2) Епитимія. Ти на мене накинеш покуту? — Які ж твої гріхи? ЗОЮР. І. 130.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 280.