Покришити, шу́, шиш, гл.

1) Покрошить. Мовчи та диш, а то щоб і тебе на локшину не покришили. Кв.

2) Порѣзать небольшими кусками. Жінка достала хліба й соли, покришила сала. Левиц. Пов. 105. Покришене м’ясо. О. 1862. IV. 89.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 278.