Покохати, ха́ю, єш, гл.

1) Полюбить. Чуб. V. 196. Щиро покохала його наша гордовата Катря. МВ. І. 139.

2) Выростить, взлелѣять. Як би йому воля, то б він які роги покохав. Ном. № 10208.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 276.