Поковтати, та́ю, єш, гл. Проглотить (многое). Грин. І. 43. Море поковтало бідолах. К. Бай. 48.

Поковтати См. Поковтувати.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 273.