Поклоняти, ня́ю, єш, сов. в. поклони́ти, ню́, ниш, гл.

1) Наклонять, наклонить.

2) Кланяться, поклониться, посылать поклонъ. То не сива зозуля закувала, як сестра до брата з чужої сторони поклоняла. Мет. 356.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 273.