Покипіти, плю́, пи́ш, гл.

1) Покипѣть нѣкоторое время. Хай ще трохи покипить борщ. Васильк. у.

2) Свариться (во множествѣ). Чаєнята покипіли в каші. Рудч. Чп. 90.

2) О хлѣбахъ на корню: засохнуть отъ сильной жары. Вівси так і покипіли. Зміев. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 271.