Поквапитися, плюся, пишся, гл.

1) Поспѣшить, поторопиться.

2) Польститься. Але не багато значних панів поквапилось до неї в гості. Левиц. І. 491.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 270.