Покачати, ча́ю, єш, гл.

1) Покатать. Глянь, як кішка: покачав лапкою клубок та й кине, а тоді знов.

2) Покатать (бѣлье). Покачай сорочки.

3) Раскатать тѣсто. Покачай коржі.

4) Повалять. Собака не ззість, не покачавши. Посл.

5) О бѣшеной собакѣ: свалить и покусать (собаку). Як собаку покачає дурна собака, то та собака покусана біжить сама такого зілля шукати од сказу. Грин. II. 20.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 270.