Позодягати, га́ю, єш, гл. Одѣть (многихъ). Він за свої гроші усіх дітей її позодягав. Васильк. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 267.