Позлітати, та́ємо, єте, гл.

1) Слетѣть. Кури позлітали з сідала.

2) Взлетѣть. Глянь, півні позлітали аж на хату та й там б’ються.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 265.