Позика, ки, ж.

1) Заемъ, кредитъ. Дайте, будьте ласкаві, в позику, чи то на одробіток хоч з в’язку. Грин. II. 208. Коня у позику не давай.

2) Долгъ. Батька й матір у такі позики втопив, що й ушей не видно. Г. Барв. 506.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 264.