Позаходити, димо, дите, гл. То-же, что и зайти, но о многихъ или о многомъ. Козаки після побиванок під Кумейками, на Говтві і Стариці позаходили до якого часу в Московщину. Стор. МПр. 60. Так плакали за ним батько і мати, що трохи в голову не позаходили. Чуб. І. 250.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 261.