Позаповідати, даю, єш, гл.

1) Договорить (во множествѣ). Жидів з горілками позаповідає аж з Вижниці. Федьк.

2) = Позаказувати. Вх. Уг. 260.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 258.