Позамикати, ка́ю, єш, гл.

1) Запереть (во множествѣ). Позамикали і церкву, і цвинтарь, і зійшли на кладвище. Кв. Як у церквах та в коморах замки замикаються, так щоб нашим ворогам зуби і губи позамикало. Драг. 38.

2) Заключить, запереть (многихъ). Позамикали всіх парубків у холодну. Харьк.

3) Преградить (многимъ).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 256.