Позакладати, да́ю, єш, гл.

1) Заложить (во множествѣ). Похожає в блискучому довгому каптані, позакладавши назад руки. Левиц. І. 103.

2) Позакладало. Заложило уши. їм позакладало. Они оглохли. Гліб.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 255.